Reuters

В останній гонці чемпіонату світу, який закінчився в російському Ханти-Мансійську, українські біатлоністи грюкнули дверима, завоювавши віце-чемпіонський титул. Разом з сестрами Семеренко - Вітою і Валею, а також Оленою Підгрушної найтитулованіша в нашій нинішній збірній Оксана Хвостенко завоювала свою п'яту медаль планетарних форумів. Тепер в колекції чернігівської спортсменки три естафетних срібла і дві «особисті» бронзи - в спринті та індивідуальній гонці шведського Естерсунда-2008. Відповісти на питання кореспондента «СЕ» Оксана Хвостенко погодилася з однією умовою - ні слова про завершення кар'єри.

Хвилювався, але не нервувати

- З яким настроєм прокинулися вранці в день естафети?

- З звичайним, нічого особливого в своєму стані не помітила. Сильно не переживала за старт, і ніяких медальних передчуттів не було.

- В індивідуальній гонці ви поступилися своїм місцем Віті Семеренко. Валя віддала сімейний боржок, залишивши вам четвертий етап естафети, або це було чисто тренерське рішення?

- Все вирішували наставники. Ніхто з нас не чекав такої зміни, проте, слова тренерів не обговорювалися.

- Як відреагували на вердикт, що четвертий етап естафети довіряють вам?

- Його повинен бігти підготовлена ​​людина. Я трохи переживала, бо давно не бігала на заключному етапі естафети. Хвилювалася і за стрілянину, оскільки погодні умови були не найкращі. Але сильно не нервувала.

- Чекаючи свого виходу на трасу, стежили за тим, як стріляють подруги по команді і суперниці?

- Хотіла подивитися, але тренери не підпускали мене до великого екрану, сказавши, щоб готувалася і розминалася. Як дівчата йшли по трасі, побачила вже, коли підходила до стартового містечко.

- Другий і третій етап нашої збірної довелося битися з білоруським квартетом. Це було приємною несподіванкою, адже все-таки він слабший німецького?

- Зате білоруські спортсменки стабільніше в стрільбі, підтягнувши останнім часом стрілецьку підготовку. Нікого з суперниць не можна було ставити на задній план. Всі билися, все готувалися до чемпіонату світу як до головного старту сезону.

- На дистанцію ви пішли лідером. Це додало хвилювання або, навпаки, сил і впевненості?

- Мені хотілося впоратися зі своїм етапом і не підвести дівчаток, адже вони відпрацювали дуже здорово. Я намагалася на трасі зробити свою роботу найкращим чином. Про медалі не думала зовсім. У моїх думках було одне - впоратися зі стрільбою. А про нагороду почала думати на останньому колі, намагаючись втекти від німкені Магдалени Нойнер.

- Наша команда відстрілялася точніше всіх інших. Це реальний показник майстерності або з вітром пощастило більше, ніж суперницям?

- Складно сказати. Всі дівчата мають хорошу стрілецьку підготовку. Може, на інших стартах чогось і не вистачало для більш успішного виступу, але саме в естафеті все спрацювали на сто відсотків, без провалів. Тому і вийшов такий результат - срібна медаль.

- Особисто вам вітер не заважав або ж ви змогли адаптуватися до погодних умов?

- Поправку я не робила. Побачивши, що вітер дме з одного боку і не змінюється, постаралася швидше відстрілятися і піти зі стрільбища.

ПІД ЧАС ЗМАГАННЯ почуття притупляються

- Як вважаєте, в цій естафеті ви продемонстрували кращу свою стрілянину в кар'єрі - 52,7 секунди на десять точних пострілів?

- Не можу сказати. Потрібно піднімати статистику і порівнювати. Але, думаю, за швидкістю стрільби найшвидша гонка видалася в Естерсунді на чемпіонаті світу-2008. (Після перевірки протоколів слова Оксани Хвостенко підтвердилися: три роки тому в естафеті їй знадобилося всього 47 секунд, щоб закрити всі мішені на двох вогневих рубежах. - Прим. І. Г.)

- Ви стріляли так швидко і так бездоганно тому, що це був ваш єдиний шанс відірватися від швидкої Магдалени Нойнер або просто хотіли всім нагадати, що в снайперських змаганнях вам, мабуть, рівних немає?

- Я просто була впевнена в стрільбі, тому не зацелівалась з кожним пострілом. Була готова тільки натиснути на спусковий гачок. Добре, що вітер не завадив мені.

- Самі не здивувалися такій скорострільності і точності?

- Я про це не замислювалася. Працювала так, як могла. А результати побачила після фінішу. Напевно, під час гонки почуття трохи притупляються, тому скорострільності і не відчуваєш.

- Чекали від Нойнер на стійці того, що сталося в естафеті з її колегою по чоловічій збірній Міхаелем Грайсом, який заробив на «лежанні» три кола штрафу?

- Від такого ніхто не застрахований. Білоруски, наприклад, допустили образливі помилки на останньому вогневому рубежі. Будь-яка спортсменка могла не впоратися зі стрільбою. Але Магдалена, як ніколи, підійшла до чемпіонату світу в дуже хорошому функціональному стані, справляючись при цьому і зі стріляниною. Тому рівних їй не було. Після фінішу, побачивши результати, подумала, ну взяла б Нойнер на один запасний патрон більше. Але ми також могли це зробити. Це спорт. І результат вже не змінити.

- Як відреагували на те, що Нойнер все-таки не стала поступатися вам пальму першості?

- Виграє найсильніший. Я не вважаю, що Магдалена повинна була поступитися мені золото. У них в естафеті теж чотири людини віддавали гонці всі сили. Нойнер для команди зробила все, що могла. Тому до неї немає ніяких претензій. Як спортсменка, вона поступила абсолютно правильно. Я б на її місці теж боролася до останнього.

- Чи був у вас шанс стати чемпіонкою світу-2011 в естафеті?

- Такий шанс є у кожного. Наскільки він реальний, можна сказати вже тільки після фінішу. Нас трошки не вистачило.

- На чемпіонаті світу в Естерсунді-2008 ви теж поступилися німкеням, а на третій сходинці п'єдесталу пошани тоді, як і зараз, знову опинилися француженки. Було відчуття дежавю на п'єдесталі пошани в Ханти-Мансійську?
- Нічого подібного. Все було по-новому. Щороку склади команд змінюються. Може, це просто збіг.

- Коли більше раділи сріблу - в неділю, три роки тому або в 2003-му, коли вперше піднялися на світовий подіум знову-таки в естафеті?

- Не знаю. Щоразу почуття мене переповнюють. Кожна медаль дістається великими труднощами і тому всі вони дороги.

Просто ОРГАНІЗАТОРАМ «помилки»

- Чи мали ви право після бронзового успіху наших чоловіків виступити гірше, ніж вони?

- Звичайно, хочеться рівнятися на кращі результати. Ми розуміли, що у нас є шанс. Хороша стрільба і проходження дистанції гарантували нам медаль.

- Сергій Семенов сказав, що бронза Віти Семеренко в індивідуальній гонці надихнула чоловічу естафету. Надихнула чи бронза наших чоловіків жіночий квартет?

- Звичайно! Ми всі зрозуміли, що конкурентоспроможні і можемо боротися за медалі. Тому на чоловічій естафеті не стали зупинятися, борючись до останнього старту.

- Після змагань вам закрадалася хоч на секунду думка про те, що можна було б виграти і золото?

- Ми обговорювали це питання з дівчатами. Але, як завжди, не вистачає то пострілу, то швидкість пересування по трасі. Завжди є «але» і підрахунки. Думаю, ми не одні такі. Напевно, кожен бере в руки результати і прораховує можливий результат гонки для себе.

- Тим не менш, ви задоволені тим, як склалася естафета?

- Ми дуже щасливі. Це почуття в останній день нас просто переповнювало.

- Ви каталися на оленях в 2007-му, фінішувавши другою в мас-старті в рамках етапу Кубка світу. Засмутилися, що в цьому році не вдалося разом з подругами по команді проїхатися на санях з вітерцем?

- Хотілося, звичайно, покататися на оленях. Але вони були вже на другому плані. Головне для нас було - срібло. Тому ми простили організаторам таку «помилку». (Сміється).

- Чемпіонат світу ви закінчили такої блискучої гонкою. Емоційно та фізично у вас ще залишилися сили на завершальний етап Кубка світу в норвезькому Холменколлені?

- Звичайно, в естафеті ми віддали всі сили. Але, думаю, на останній етап резерв в організмі знайдеться. Постараємося ще грюкнути дверима в цьому сезоні.

Ірина Голінько, Спорт-Експрес в Україні