За годину до початку матчу підходжу до кас «Казань-Арени». У віконець - чотири людини, навколо стадіону - порожнеча.
- Скільки квитків продали? - питаю якось по інерції. Адже знаю, що мало.
- Ось сто-о-тілько! - святково тягне дівчина, проводячи долонею над головою. - 30 тисяч. Такого ще не було.
І не стало. Як мені потім пояснили казанські журналісти, в касі могли просто наплутати заходи. Адже слідом за суботнім футболом на «Казань-Арені» слідував недільний концерт в день виборів. І судячи з обстановки - саме до цього заходу, а не до «Спартаку», тут в останні дні готувалися і саме на нього намагалися зібрати якомога більше людей.
Фото: «Чемпіонат»
Втім, що прийшли на матч 15 тисяч чоловік - все одно грандіозна відвідуваність для нинішнього «Рубіна». І справа навіть не в страшному, майже 20-градусному холоді. Просто реалії інтересу до футболу в місті такі, що на «Динамо» в листопаді було всього 2000 чоловік.
Хоча і у випадку зі «Спартаком» привід для радості виглядав сумнівно. Так, стадіон виглядав не так сумно, як зазвичай. Так, клубу навіть вдалося заробити. Так, тут навіть було яскраво і голосно. Тільки все - і гроші, і шум, і атмосферу - принесли фанати гостей.
Здавалося, що без «Спартака» майже нікого б не залишилося.
І не варто говорити, що всі 10 тисяч осіб, що зважилися поморозить на футболі, приїхали з Москви. Це не правда. За «Спартак» хворіли тисячі місцевих, яких за довгі і успішні роки так і не навчили підтримувати «Рубін».
Футбол для бидла?
Меседж з Казані - міста, закоханого в хокей.
Натомість мешканці Казані і приміських районів отримали те, до чого прагнули - відчули себе гостями у власному місті, знову потрапивши в безглузду тисняву на вході. Вона, на відміну від результатів, залишається для «Рубіна» незмінною, що в епоху «Центрального» стадіону, що на сучасній арені до чемпіонату світу.
Рідний дім і рідний газон теж були проти Казані. Перший гол «Рубіну» і був би неможливий без поля. Сесар Навас збирався зробити винос після відскоку від газону, але не врахував, що під ногами пісочниця. Так і не підлетів м'яч опинився у Ханни, який забив дебютний гол в Росії.
- Це город, - сказав після матчу Бердиєв. - Ми вже пред'явили претензії, тому що в Москві така ж погода, лише поля хороші.
Трава в Казані не виросла від слова взагалі. І все те зелене, що ви бачили на екрані, було лише штучної підробкою.
Хоча пред'являти претензії щодо ситуації з газоном теж начебто нікому. З одного боку, стадіон належить окремій структурі, яка колупає в носі, а заробляє за 30 млн в рік, здаючи приміщення під ресторани, готелі, фітнес-центри. Мабуть, так вийшло, що про газоні вони взимку забули. Або вирішили забути. Адже, як кажуть, «Рубін» не розплатився з боргами за користування стадіону, та й не дуже-то пам'ятав про контроль за станом поля, раз гра в пісочниці стала для Бердиєва сюрпризом.
І факт, що саме цей бардак став однією з результативних причин поразки, цілком красномовний.
Взагалі, про Казані і «Рубін» хочеться написати щось гарне. Про всіх людей, які продовжують ходити на футбол всупереч і працювати в ньому, розуміючи, що їхня праця не так вже важливий. Адже їм є з чим порівнювати.
З дружнім хокеєм, де можна випити пиво і провести час із задоволенням. З волейболом, де грають кращі виконавці світу. Планка в цих видах спорту піднята так високо, що не зрозуміло, чому керівництво багатющої республіки допустило будівництво стадіону без даху, чому тут не цікавляться залученням на трибуни уболівальників і яким чином не виходить зробити нормальним навіть газон.
Футбольна Казань ніяк не може знайти добрі, зрозумілі традиції, тому байдужа або озлоблена реакція уболівальників логічна. Після голу Ханни фан-сектор кидає в спину Джанаева заряд «Рижиков, Рижиков». І в цей момент прикро не тільки за воротаря, але і за весь «Рубін».
У «Спартаку» ж все на контрасті. Ближче до кінця матчу дівчина вішає плакат: «Якщо я привезу футболку Селихова, то хлопець зробить мені пропозицію». І воротар «Спартака» біжить до трибуни, щоб організувати весілля.
Хоча справа ж не тільки в Казані. Ми згадуємо про неї, тому що в «Рубіні» є гроші, є трофеї. Адже при бажанні можна пройтися хоча б з цього туру і згадати, що на матч «СКА-Хабаровськ» з «Уралом» прийшли, схоже, тільки солдати, але і ті не витримали і втекли з трибун за 15 хвилин до кінця.
Це реалії нашого повільно гине футболу. І, що б ви не говорили, все ще тримається він саме за рахунок «Спартака» - любові і ненависті до команди, за яку в лютий холод і за тисячу кілометрів від Москви хворіє весь стадіон. Команду, яку недарма називають «народної».
Скільки квитків продали?Футбол для бидла?