Дніпропетровчанка Марія Бюхель про життя в Європі ніколи не мріяла. Будувала кар'єру, подорожувала, була задоволена своїми успіхами і бачила майбутнє в рідній країні. Але доля розпорядилася інакше: Маша закохалася і поїхала до обранця до Німеччини, де живе вже півтора року.

До цього вона не бувала в Європі, не знала німецької, так що у багатьох відношеннях життя змінилася корінним чином. У німецькій мові є вираз, який відповідає тому, як Маша прийняла відбулися в її житті зміни: "lass dich überraschen", або дослівно: "Дозволь собі здивуватися".

Марія розповіла " Обозревателю "Про все, що її дивує в Німеччині: метро без турнікетів, покупки до 20.00, фантастична пунктуальність і милий консерватизм німців.

Далі - від першої особи.

Все повинно бути сплановано

У Німеччині можна спланувати все, що істотно полегшує життя і захищає від розчарувань. Наприклад, я не виходжу з дому навмання, а заздалегідь в інтернеті дивлюся, коли підійде найближчий потяг. Якщо потрібна пересадка на іншу лінію, можна знайти найкращі стикування за часом. У підсумку завжди знаєш, у скільки потрібно вийти і коли точно будеш в пункті призначення. А спочатку повідомлення від подруги: "Я буду в тебе о 13:13" дуже дивували.

Столики в ресторанах резервують за тижні, і нагрянути в ресторан без попереднього дзвінка - це ризик залишитися без вечері. Пробувала не бронювати. Якщо доля прихильна, то, вистоявши чергу разом з іншими любителями спонтанності, знайдеш бажаний столик на двох десь біля виходу.

Відпустка німці планують за рік вперед - в грудні багато хто вже знає, що вони будуть робити в серпні наступного року, і дивуються твоєму легковажності, якщо ти бронюєш лише за три місяці.

Зателефонувати "спонтанно" в Німеччині - це хвилин за 30 написати озорное таке повідомлення: "А я ось візьму і спонтанно тебе через 30 хвилин наберу". Я в таких випадках завжди згадую наш український звичай увалитися в гості без попередження, всією сім'єю, з десятком голодний дітей, зі словами "Ми до вас ненадовго" - тобто приблизно до ранку.

Всі правила повинні бути дотримані

як-то раз я їхала на велосипеді, вітер розвівав волосся, співали птахи ... Не помітила, як перетнула дорогу на червоне світло. Несподівано звідкись з-під велосипеда пролунав голос літньої людини, який своїм тілом перегородив мені дорогу. "Так їздити не можна!" - сказав він і спопелив мене поглядом. Після цього ніколи не їздила, кручена в хмарах. Самі німці, до речі, дуже часто порушують власні правила. Я думаю, тому, що правил занадто багато, від них все втомлюються.

Ще випадок. Зима, але день видався теплий, прямо весняний. Я за старою звичкою наділу спідницю вище коліна і прозорі колготки. Задоволена, крокувала по вулиці і збирала погляди чоловіків. До німецької реальності повернуло зауваження проходить повз літньої пані: "А що, літо вже настало? Чи не зарано ходити з голими ногами?" Я не знайшла, що відповісти. 15 градусів вище нуля буває і влітку, але у пані була тверда установка: взимку в штанях, влітку без штанів. Що їй пояснювати?

Магазини до 20:00

Якщо ти не купив продукти до 20:00 і поблизу немає фаст-фуду, залишишся голодним. Скільки разів спочатку я засинала з порожнім шлунком!

У неділю магазини не працюють взагалі - абсолютно всі магазини. Я думаю, що це результат буржуазної революції в Європі - робітничий клас теж повинен відпочивати і висипатися, тому о 20:00 і в неділю ти не купиш вже нічого, навіть якщо ти теж робітничий клас, просто затримався на роботі.

Вихід знайшла: морозильна камера будинку завжди забита замороженими овочами і сиром для запікання. Це моє спасіння.

консерватизм

Вперше отримавши рахунки поштою, я була дещо здивована. Люди вирішують всі питання по звичайній "паперової" поштою. Навіть паспорт з англійської візою мені був висланий поштою, а не відданий в руки. Пошта доставляється вчасно і без пошкоджень. Я б назвала пошту в Німеччині восьмим чудом світу.

Якщо у тебе є питання до будь-якої офіційної організації, потрібно задати його в листі і відправити поштою. Через пару днів приходить відповідь, ти ставиш новий питання і знову поштою, і так до тих пір, поки не залишишся задоволений відповіддю.

Інші ознаки консерватизму в Німеччині ще більш приємні: кава о 15:00, читання газет вранці, різдвяні базари, блошині ринки і багато іншого.

Економія у всьому

Мій тато любить повторювати: "Економіка повинна бути економною". Німці погодилися б. У ресторанах люди забирають додому навіть самі незначні залишки. Спочатку я дивувалася, але коли перевела вартість вечері в гривні, мені теж захотілося не просто вимакать хлібцем тарілку, а й забрати з собою все, що залишилося. А ось чим керуються німці? Тими ж мотивами - життя недешева і гроші дістаються великими труднощами. Сплатив - маєш повне право робити з залишками все, що забажаєш.

Німці не купують пластикові пакети в супермаркетах для того, щоб скласти покупки, хоча коштують вони копійки. Мене це шокувало спочатку - ну соромно якось з авоською в магазин йти, а ось зараз обзавелася тряпичной сумочкою і радісно укладаю провізію туди. Це і економно, і екологічно.

Якось моя колега порвала на роботі колготки, і ви не повірите, що вона зробила! Незважаючи на те, що коштують вони 6 євро (як 2 батона), вона поїхала на інший кінець міста і повернула їх в магазин, отримавши гроші назад.

Перш ніж купити шампунь або крем для обличчя, мої подруги беруть пробники, тестують продукцію, а потім вже купують, щоб не помилитися. Чи це не економія?

Метро і масова організованість

Метро в Мюнхені - моє основне засіб пересування в межах міста.

Перший і головний шок - немає турнікетів, але все купують квитки на метро в автоматах самообслуговування, незважаючи на те, що перевірка може статися раз на 3 місяці. Коштують проїзні дорого за нашими мірками. Я плачу 62 євро в місяць, і цей проїзний охоплює тільки центральну частину міста. Купую квиток регулярно, хоча перевіряють пасажирів дуже рідко. Те ж саме роблять всі навколишні. Цікаво, як би це працювало у нас?

Навіть в годину пік люди дуже організовано входять і виходять з вагонів, без тисняви ​​і хамства. Іноді на великих станціях стоять регулювальники в помаранчевих жилетах і керують потоком людей, як пастухи стадом.

Рідко в метро побачиш людину, яка сидить і просто дивиться у вікно. Хіба що іноземці, яких відразу, до речі, помітиш. В основному ж люди читають і не припиняють читання, навіть коли виходять з вагонів. Не дарма німці вважаються найбільш читаючої нацією в світі. Я якось запитала людей, що вони читають. Як виявилося, в основному - новини. Приблизно 50% читають художню літературу.

Входити у вагони з їжею заборонено - але це правило німці під всю порушують. Вони з задоволенням їдять "на бігу" (зауважте, не "на ходу"). Почавши працювати, я відразу ж зрозуміла, чому. Через жахливого дефіциту часу. Тому ті, хто в метро не читають, зазвичай зайняті їжею.

Рух це життя

Самокати, велосипеди, ролики, скейтборд і якісь літаючі дошки - люди з усіма цими предметами знаходяться всюди. І не важливо, скільки тобі років - 70-річний чоловік мчить на самокаті так само відчайдушно, як і молоді хлопці. Німці в масі своїй виглядають молодшими за свої роки, і це не дивно, адже вони проводять багато часу ні перед телевізором, а в парках або просто на вулицях міста, при цьому активно рухаючись.

Спортзали і студії танців переповнені. Я купила ваучер на заняття танцями в лютому, і наступна група, до якої мені можна приєднатися, починає заняття в червні, тобто через 3 місяці. Ось такий попит на "рух".

У студії йоги мене теж вразила масовість занять: понад 100 осіб в залі, потрібно приходити якомога раніше, щоб зайняти місце на підлозі. До початку заняття килимки вже лежать впритул один до одного і деякі асани ти просто не в змозі зробити, так як ноги впираються в голову сусіда. А ще було моторошно смішно медитувати під німецьку мову тренера.

Без німецького ти не існуєш

Перед переїздом багато говорили, що мого англійської цілком вистачить, щоб знайти роботу. Спростую це твердження.

Англійського досить щоб робити деякі покупки в магазинах, спілкуватися з обмеженим колом людей (англомовні приїжджі), але, щоб стати повноправним членом суспільства, німецький необхідний.

Мені було дуже складно без німецького всюди. Орієнтуватися в метро, ​​купувати щось в магазинах, адже всі написи і опису німецькою. Перший крок в німецькому я зробила, коли потрібно було купити гудзики. За допомогою словника склала пару пропозицій і пішла по магазинах питати, чи є у них таке. Ґудзики знайшла і все закінчилося благополучно, але в той момент я заздрила людям, які вільно говорили по-німецьки. Це була серйозна мотивація, я почала вивчати мову і через 6 місяців життя в Німеччині вже спілкувалася з німцями на примітивному, але зрозумілою їм мовою.

Так почалося моє життя в улюбленій тепер уже Німеччини.

Як мене змінили ці півтора року? Я стала організованою і пунктуальною, економною, навчилася будувати коротко- і довгострокові плани, стала читати в метро і бігати вранці, кажу по-німецьки і штудирую Ремарка в оригіналі. Але все ж я українка.

Життя за кордоном робить нас сильнішими і змінює пріоритети, змушує сьогодні бути краще нас вчорашніх і, зібравши волю в кулак, боротися за місце під сонцем.

Як там справи у Насті з Потапом - читайте у нас в Instagram !