1. Ліга чемпіонів
2. Кубок УЄФА
3. Суперкубок УЄФА
4. Англія
5. Німеччина
6. Італія
7. Cезон - 2007/2008
8. Англія
9. Німеччина

Українські футболісти, які виступають за кордоном, радують нас великими перемогами, нехай і не так часто, як хотілося б. Серед останніх досягнень - виграш Анатолієм Тимощуком і Олександром Горшковим Кубка УЄФА у складі «Зеніту», вихід у фінал Ліги чемпіонів Андрія Шевченка, приписаного до «Челсі», а в півфінал того ж турніру - Андрія Вороніна з «Ліверпуля». Є в нашій «скарбничці» також титули чемпіонів європейських топ-першостей - Англії, Італії, Німеччини ...

Сьогодні український футбольний легіон налічує понад сотню «багнетів», а почалася його історія всього двадцять років тому. Навесні 1988 р зарубіжний клуб відправився перший наш повпред. Символічно, що дорогу на захід проторував згодом визнаний кращим українським футболістом XX століття Олег Блохін.

Втім, в'їдливі футбольні історики можуть оскаржити першість Блохіна і згадати зірку одеського футболу початку минулого століття Григорія Богемського, якого революційні вихори закинули в Чехословаччину, а також галичан Казімежа Гурскі та Олександра Скоценя (плюс ще кілька менш відомих футболістів із заходу країни) і киянина Павла Комарова , яких змусила розлучитися з Україною Друга світова. А ще - учасників Спартакіади України 1945 р угорця з Ужгорода Міхая Урам і буковинця Норберта Хеффлінга, які виїхали незабаром після її закінчення і дограв до Серії А. Але це, самі розумієте, зовсім інші історії.

Блохін же залишав країну у відносно спокійний час, їхав нема на постійне місце проживання, а саме на роботу, - отже, саме його і можна назвати першим українським футбольним легіонером.

Кращий футболіст Европи 1975 р відправився підкоряти не італійське, англійське чи німецьке першість, а куди більш скромне австрійське. Причому і клуб був далеко не зірковим - виступав у другій тамтешньої лізі «Форвертс» з містечка Штайр. Вибору тоді особливого не було, все вирішувалося в кабінетах спортивних чиновників, а спробувати себе в іншому футболі і іншого життя футболісту, звичайно ж, хотілося. До того ж не варто забувати, що навесні 1988 го Блохіну йшов уже 36-й рік - не той вік, в якому варто починати серйозну зарубіжну кар'єру.

Це ще в 1981 р фізична форма Блохіна запросто дозволила б йому виїхати до Франції і грати за сильну в ту пору команду країни «Сент-Етьєн». Французи тоді зробили досить серйозну спробу роздобути кращого радянського форварда: направили листи не тільки в спортивні, а й в вищі партійні органи СРСР з проханням відпустити Блохіна. Особливо наголошували боси футбольного клубу на робочий статус Сент-Етьєна і що мером міста був обраний комуніст. На жаль, відповіді з Союзу у Франції так і не дочекалися.

У 1987 р Блохін отримав ще одна конкретна пропозиція - від угорської «Уйпешт Дожі», по суті теж динамівського клубу з соцкраїни. Але воно було, м'яко кажучи, несерйозним - зарплата нападнику в перерахунку з форинтів - приблизно 300 рублів на місяць, а дружині Ірині Дерюгіної, дворазової чемпіонки світу з художньої гімнастики, - робота інструктором з аеробіки.

Для порівняння: австрійський «Форвертс» перерахував Держкомспорту СРСР 60 тис. Дол. Тільки за перші чотири місяці виступів Блохіна.

Для Держкомспорту СРСР як госпрозрахункової організації валюта не могла бути зайвої, і тут Блохін отримав «добро». Але несподівано затявся Центральна рада «Динамо». Втім, чому несподівано? Ні для кого не секрет, що попсує московським клубам чимало крові Блохіна в Білокам'яній не дуже-то і любили, а можновладці і зовсім ненавиділи. А тут з'явилася можливість підкласти форварду свиню, тим більше що привід з точки зору партноменклатури виглядав цілком логічним. Мовляв, негоже майору МВС їхати на роботу в капстрану, та ще в заштатне клуб. Мовляв, роботою на капіталістів Блохін ганьбить честь мундира і дискредитує звання радянського офіцера.

Трансферна епопея Олега Володимировича тривала майже три місяці, які він присвятив нескінченним телефонним переговорам і перельотів з Києва до Москви і назад. У своїх інтерв'ю він неодноразово говорив, що був на грані відчаю і майже зневірився в можливості випробувати-таки себе за кордоном в ролі граючого тренера. Особливо ж образливим було те, що Українська рада «Динамо», по суті погодився з точкою зору Москви, і пальцем не поворухнув, щоб допомогти футболісту, який мав необережність свого часу надіти погони.

Блохін готовий був уже подати рапорт на звільнення з МВС, але спочатку йому дали від воріт поворот, заявивши відкритим текстом, що без вказівки зверху Олегу навіть годі мріяти про те, щоб знову стати цивільним. Але футболіст був непохитний, і його наполегливість, а також гучне досить відверте інтерв'ю все ж принесли плоди. На початку березня 1988 го в Москву були нарешті запрошені представники «Форвертс» і футбольний агент ФІФА.

Втім, на цьому «ходіння по муках» не закінчилися, і ще кілька днів Блохін провів як на голках. Йому довелося звертатися з листом до глави радянського МВС. Нічого не вирішили навіть до початку третьої декади місяця, і лише ввечері 25 березня підписали останній документ.

А там, як то кажуть, «були збори недовгі». На наступний день рано вранці рейсом через Будапешт Олег прямо з Москви вилетів до нового місця «служби», а 27-го вже дебютував у складі «Форвертс» в матчі проти клубу «Лінцер». Переліт і нервування, природно, не могли не позначитися на стані футболіста, і в першому поєдинку він пішов з поля без гола. Зате забив вже у другому, внісши внесок у перемогу 3: 1 над «Недлінгом».

Надалі Блохін, який взяв собі звичний 11-й номер, особливою результативністю не відзначався. Це легко пояснити тим, що тренер перевів самого досвідченого гравця команди в півзахист, але «вистрілив» у фінальному турнірі за право виходу до вищої ліги. Провівши на полі 13 матчів, відзначився 5 разів, розділивши в суперечці снайперів перше місце з кращим бомбардиром клубу Дітером Мадленер. Останній м'яч, що влетів у ворота «Фесту», визнаний найгарнішим в турі, вивів команду з

43-тисячного патріархального Штайр в еліту. Буквально тут же Блохін отримав пропозицію підписати новий річний контракт з «Форвертс», що, до обопільного задоволення сторін, і було негайно зроблено.

Так український «криголам» пробив прохід для інших. У тому ж 1988-му в італійський «Ювентус» виїхав Олександр Заваров, англійський «Іпсвіч» - Сергій Балтача, фінський «Кемі» - Леонід Буряк. Роком пізніше Ігор Бєланов став гравцем німецької «Боруссії» (Менхенгладбах), а Вадим Євтушенко - шведського АІКа. Потім були «відкриті» і Іспанія, Англія, Франція, Португалія ...

Блохін провів в Австрії ще рік. У сезоні - 1988/1989 грав уже не так регулярно, але свої чотири м'ячі у вищій лізі австрійського першості забив, а заодно і зі збірною Союзу попрощався, провівши

21 вересня 1988 року на поле Дюссельдорфського «Рейнштадіона» тайм в товариській зустрічі з командою ФРН.

Влітку 1989-го у зберіг прописку серед еліти «Форвертс» змінився спонсор, клубу довелося скорочувати платіжну відомість. І Блохін перейшов в кіпрський «Аріс» з Лімассола, ставши одним з його лідерів, записавши на свій рахунок чотири м'ячі в 22 проведених матчах. «Аріс» зайняв почесне четверте місце, а український форвард повісив бутси на цвях. 28 червня 1990 року він в Києві попрощався з українськими вболівальниками, щоб виїхати до Греції на тренерську роботу. А потім повернутися на батьківщину і вивести збірну у фінальний турнір чемпіонату світу.

П'ЄДЕСТАЛ

Найвищі досягнення українських легіонерів

Єврокубки

Ліга чемпіонів

Андрій Шевченко
«Мілан», Италия 2003 р

Кубок УЄФА

Олександр ЗАВАРОВ
«Ювентус», Італія 1990 р

Богдан ШЕРШУН ЦСКА, Росія 2005 р

Олександр ГОРШКОВ
«Зеніт», Россия 2008 р

Анатолій ТИМОЩУК
«Зеніт», Россия 2008 р

Суперкубок УЄФА

Андрій Шевченко
«Мілан», Италия 2003 р

Топ-чемпіонати

Англія

Олег ЛУЖНИЙ «Арсенал» 2002 р

Німеччина

Віктор СКРИПНИК «Вердер" 2004 р

Італія

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО
«Сампдорія» 1991 р

Андрій ШЕВЧЕНКО «Мілан" 2004 р

Українці в європейських топ-чемпіонатах

Cезон - 2007/2008

Гравець І ОС ВЗ БЗ Г П ЖК КК

Англія

Андрій ВОРОНІН ( «Ліверпуль) 19 13 6 8 5 0 2 0

Андрій ШЕВЧЕНКО ( «Челсі») 17 8 9 4 4 0 0 0

Німеччина

Олексій БЕЛИК ( «Бохум") 4 1 3 1 0 0 1 0

Скорочення: І - ігри, ОС - основний склад, ВЗ - вийшов на заміну, БЗ - був замінений, Г - голи, П - гольові передачі, ЖК - жовті картки, КК - червоні картки.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...