http://www.guardian.co.uk/football

Гол Уейна Руні забезпечив "Манчестер Юнайтед" гостьову перемогу з рахунком 1-0 в першому чвертьфінальному матчі Ліги Чемпіонів над "Челсі" + ВІДЕО.

"Челсі" - "Манчестер Юнайтед" - 0: 1 (0: 1)

Гол: Руні, 24 (0: 1).

"Челсі": Чех, Коул, Террі, Іванович, Жозе Босінгва (Обі Мікел, 79), Жирков (Малуда, 71), Лемпард, Ессьєн, Рамірес, Дрогба (Анелька, 71), Фернандо Торрес.

"Манчестер Юнайтед": ван дер Сар, Евра, Відіч, Фердинанд, Р. Да Сілва (Нані, 51), Гіггз, Пак Джі Сун, Керрік, Валенсія, Руні, Ернандес (Бербатов, 78).

Попередження: Жирков, 36. Рамірес, 60. Ессьєн, 67. Відіч, 74. ван дер Сар, 80. Фернандо Торрес, 90 + 4.

Суддя: Ундіано Мальєнко (Іспанія).

6 квітня. Лондон. Стадіон "Стемфорд Брідж". 41 841 глядач.

Московський фінал Ліги чемпіонів 2008 року - ось що в першу чергу згадували в Англії перед вчорашнім матчем. Вболівальники "Челсі" говорили про лотерейному характері перемоги "МЮ", гравці натякали, що пора б помститися, а ЗМІ всерйоз міркували про "європейських демонів", які витають над лондонським клубом.

Малося на увазі, звичайно, катастрофічне невезіння "Челсі" в головному клубному турнірі континенту - починаючи з тієї самої серії пенальті і послизнувшись на натуральному газоні Лужників Террі, закінчуючи півфіналом-2009 проти "Барселони", який запам'ятався неоднозначним суддівством норвежця Хауге, голом Іньєсти на 90 ій хвилині і істерикою Дідьє Дрогба.

Навіть крім реваншу за 2008 рік та битви з фортуною, у "Челсі" був цілий букет додаткових стимулів. Так, наприклад, для Карло Анчелотті це було сотий матч на чолі лондонського клубу, а Френк Лемпард і зовсім проводив за "синіх" 500-ю гру. Знаючи любов англійців до красивих числах, можете уявити, що з цього приводу творилося в британській пресі. Анчелотті висловив надію, що проведе біля керма "Челсі" ще, як мінімум, стільки ж, а Лемпард дипломатично від теми ухилився, зауваживши, що думає тільки про перемогу над "МЮ".

Про це та про багато іншого, повинно бути, розмірковував і бідолаха Торрес, на рахунку якого до вчорашнього вечора не було жодного м'яча за "Челсі". У матчі зі "Сток Сіті" Анчелотті навіть посадив його на лаву запасних і повернувся до минулорічною схемою 4-3-3. Однак нульова нічия красномовно свідчить про підсумки цього кроку, і вчора італійський тренер не тільки включив іспанця в стартовий склад, а й знову почав з двома нападниками - другим був Дрогба. Торрес оцінив, довіру - теж стимул.

На радість російським вболівальникам з перших хвилин на лівому фланзі "Челсі" бігав наш Жирков, зайнявши своє улюблене місце півзахисника. Останній матч чемпіонату він з волі тренера пропускав, а значить, сил у нього було багато.

На тлі драм і круглих чисел "синіх" "Манчестер" ніби опинився в тіні. Що, втім, його повністю влаштовувало. Підопічним Алекса Фергюсона нікому нічого доводити не треба було - за ними статус фаворита, лідерство на внутрішній арені і матч-відповідь на "Олд Траффорд". Напевно тому в діях гостей відразу відчувалася не те щоб статечність - швидше, грунтовність.

А ось що били через край бажання "Челсі" частіше виливалося в грубість, ніж в осмислені атаки. Так, майже відразу після стартового свистка Ессьєн ледь не вирубав Руні, але іспанський арбітр Мальенко епізод проспав. Що стосується "МЮ", в захисті якого виявилися раптово поправити після травм Рафаел і Фердинанд, то він наскоки лондонців спокійно відбивав. Більш того - робив свої, не менш небезпечні. Коротше кажучи, "Челсі" смикався, а "Манчестер" був спокійний як ситий удав.

В іншому разі не спорудив би "МЮ" на 24-й хвилині таку холоднокровну і вбивчо-витончену комбінацію, після якої був відкритий рахунок. Жодного зайвого руху: Каррік довгим переведенням знайшов на лівому фланзі рветься в штрафну Гіггза, той моментально відпасував назад в район одинадцятиметрової позначки - і Руні точним ударом в дотик рикошетом від штанги вразив ворота Чеха.

Хвилин десять-п'ятнадцять "Челсі" приходив до тями. У цей відрізок Рамірес встиг хвацько з'їздити по ногах Руні, а Жирков - отримати жовту картку за небезпечну гру проти Ернандеса. Однак незадовго до перерви господарі зрозуміли, що голим напором "МЮ" не взяти і підключили до бажання і граничного настрою інтелект.

Результатом цього вибухонебезпечного коктейлю став штурм, з великими труднощами відбитий "МЮ". Спочатку в штангу потрапив Торрес, потім з порожніх воріт виніс м'яч Евра, і потім "Челсі" в повному складі ще пару хвилин облягав володіння ван дер Сара. Словом, свисток Мальенко на перерву пролунав для "Манчестера" рятівної треллю.

На початку другої половини травму отримав ледь покинув лазарет Рафаел, і Фергюсон був змушений спішно міняти молодого бразильця на Нані. Анчелотті ж в надії на подальші подвиги своїх штурмових загонів нікого міняти не став. А дарма, бо продовження банкету не вийшло.

Для замін італієць дозрів тільки на 70-й хвилині. До цього часу в актив господарів можна було записати хіба що ефектний удар "ножиць", виконаний Дрогба хвилин через 10 після закінчення перерви, та горезвісну самовіддачу. "МЮ" ж діяв в дусі першого тайму - впевнено і акуратно.

Поміняв Анчелотті двох - Дрогба і Жиркова. Випустив Анелька і Малуда. Не сказати, щоб це кардинально змінило малюнок гри, але "МЮ" до своїх воріт притулився і середину поля суперника віддав. Втім, зробив це по всій видимості свідомо, розраховуючи спокійно довести справу до фінального свистка.

Спокійно не вийшло. Двічі в компенсований час після контакту з суперником у штрафному ван дер Сара падали гравці в синіх футболках - спочатку Рамірес, потім Торрес. Однак обидва рази свисток Мальенко мовчав. У Лондоні довго будуть згадувати ці епізоди, проте навряд чи хто засумнівається в заслуженість перемоги "МЮ". У своїй бездонній мотивації "Челсі" потонув. На голих стимулах далеко не заїдеш.

Дмитро зелений

Спорт-Експрес