Рінат Ахметов заманив на трибуни інших донецьких бізнесменів Фото з відкритих джерел
Чому ігрові види спорту в Україні переживають важкі часи
Неспортивні травму українського спорту. Частина 1. Мертвий вистачає живого
Якщо в індивідуальних видах спорту (бокс, боротьба, плавання, фехтування, легка атлетика, гімнастика і ін.) Точкові досягнення у нас бувають досить стабільно, то в ігрових командних видах спорту картина куди більш плачевна. Командні ігрові види спорту з одного боку є найбільш популярними. Але з іншого боку - вони залежать від безлічі факторів, які в Україні найчастіше впливають на їх розвиток негативно.
Зрозуміло, в кожному виді спорту є своя специфіка, але є і загальні тенденції. Перш за все, це залежність клубів і федерацій від грошових мішків з усіма витікаючими з цього наслідками. А також те, що професійний спорт в Україні не став нормальним бізнесом.
Звідки беруться гроші
Навряд чи є сенс, кажучи про сьогоднішні проблеми українського спорту, з ностальгією згадувати радянські часи, коли спорт був предметом турботи держави в різних формах - від добровільних спортивних товариств до профспілок і відомств. Доречніше дивитися на сучасні моделі розвитку спорту.
Говорячи про ігрових видах, потрібно виділити основні статті доходу. Це продаж телевізійних прав, продаж квитків та абонементів на стадіони, мерчандайзинг (продаж товарів з фірмовою символікою), реклама на аренах. При всьому тому, що провідні світові клуби заробляють величезні гроші, переважна більшість з них є фінансово збитковим. Дефіцит коштів перекривається вливаннями грошей з боку власників.
Власники "Шахтаря" і "Металіста" дивляться футбол у ВІП-компанії Фото з відкритих джерел
В Україні ситуація з правами, квитками і мерчандайзингом не йде ні в яке порівняння зі світовою практикою. В середньому лише 10% витрат покриваються за рахунок прибуткових статей. Наші клуби в 1990-і роки стали власністю тих чи інших бізнесменів, і звідси пішли як їх скромні успіхи, так і серйозні проблеми. Звинувачувати олігархів у всіх українських бідах виглядає банальним. Але в спортивному, особливо - футбольному плані це абсолютно об'єктивно.
Спорт номер один
Саме шановні олігархи сформували в українському футболі ситуацію величезного фінансового розшарування, коли чемпіонський титул стабільно розігрується між двома суперклубами, а турнірну інтригу у вищому дивізіоні мляво підтримує ще пара-трійка клубів. Міцних середняків у нас практично немає, а в останні часи деякі клуби стали розорятися і зникати.
Новини по темі
Новини по темі
Перш за все, проблеми пов'язані з мотивацією олігархів, які перетворили спорт номер один в свою забаву. Як правило, це комплекс чинників, куди входять статусні понти (володіти клубом круто і престижно), іміджеві плюси (господар клубу - благодійник рідного міста), пов'язані з ними політичні дивіденди, іноді - комерційні інтереси (наприклад, отримати землю під будівництво стадіону). Власне любов до спорту є скоріше винятком - як у випадку з братами Суркісами. А, скажімо, Ринат Ахметов, Ігор Коломойський, Олександр Ярославський, Вадим Рабинович, набуваючи клуби, були до футболу байдужі. Але в силу магії і азарту гри по ходу справи втягнулися і стали затятими вболівальниками.
Олександр Ярославський, Ігор Коломойський і Ігор Суркіс Фото з відкритих джерел
Український футбол знав і інші варіанти мотивації. Наприклад, коли Олександр Омельченко вів боротьбу з Григорієм Суркісом за пост мера Києва, одним з етапів цієї боротьби стало створення в 2001 році на базі київського ЦСКА клубу "Арсенал" на противагу "Динамо". Однак, коли в 2006 році Омельченко на посаді мера змінив Леонід Черновецький, у якого не було мотивації напаскудити Суркісу, у "Арсеналу" почалися проблеми, які через роки президентства Вадима Рабиновича, Степана Черновецького, Олександра Онищенка привели клуб в 2013 році до банкрутства. Правда, "Арсеналу" пощастило в тому, що його в лютому підхопив бізнесмен і автогонщик Олексій Кірікешко, який сам любить пограти у футбол. Завдяки Кірікешко, "Арсенал" сьогодні живе і виступає в другій лізі чемпіонату України.
З тієї ж опери випадок донецького "Олімпіка". Цей клуб виник у 2001 році з ініціативи Владислава Гельзіна, який грає в його складі форвардом, пройшовши з командою шлях від колективу фізкультури до Прем'єр-ліги. Гельзін заснував "Олімпік" в статусі президента клубу за підтримки голови наглядової ради Михайла Ляшка, відомого свого часу як Мішаня Косий.
А до 2001 року тандем Гельзін - Ляшко керував іншим донецьким клубом - "Металургом". Власне, на "Олімпік" вони переключилися після того, як "Металург" взяв на себе Сергій Тарута (корпорація "Індустріальний союз Донбасу"). У кращі роки "Металург" тричі ставав бронзовим призером чемпіонату України, але з часом, коли справи Сергія Тарути пішли неважливо, це фатально позначилося на його спортивних активах: розвалився хокейний клуб "Сокіл" (Київ), а футбольний "Металург" в липні 2015 року було оголошено банкрутом і зник з футбольної карти країни.
По-своєму показовий і казус харківського "Металіста". Клуб, в який бізнесмен Олександр Ярославський (компанія DCH) за шість років вклав майже півмільярда доларів, шість разів поспіль брав бронзу чемпіонату України. Але в грудні 2012 року Ярославський несподівано продав "Металіст" олігархові-вундеркінда Сергію Курченко, улюбленцю сім'ї Януковича. Як всім відомо - був змушений продати. Клуб по інерції виграв срібло чемпіонату України 2013/2014, але потім в силу відомих історичних подій Курченко покинув Україну, а "Металіст" загруз у проблемах. Фінансування скоротилося і стало нерегулярним, команду покинули провідні гравці. У минулому сезоні "Металіст" фінішував сьомим, а сьогодні йде на дев'ятому місці, без райдужних перспектив.
Але поки долю "Металіста" можна вважати відносно благополучною - в порівнянні, наприклад, з криворізьким "Кривбасом". Клуб, заснований в 1959 році, який двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України, входив в пул команд, що підтримувалися власником "Дніпра" Ігорем Коломойським. Команди пулу природним чином поставляли окуляри головному клубу (так само йшли справи в пулах "Шахтаря" і "Динамо"). Але в березні 2013 року "Кривбас" на куражі обіграв "Дніпро" 2: 1, позбавивши його другого місця. Розлючений Коломойський позбавив "Кривбас" фінансування, і вже в травні 2013 року клуб був розформований.
По тому ж сумного шляху йде сьогодні інший клуб з давньої славною історією - запорізький "Металург". Клуб, який відсвяткував цього року своє 80-річчя, 1 жовтня подав у Прем'єр-лігу заяву про зняття з чемпіонату. Поки кожен наступний матч "Металурга" знаходиться під питанням, команда має мільйонні борги, клуб виставлений на продаж, і якщо не знайдуться охочі його врятувати, банкрутства та розформування не уникнути.
Новини по темі
Новини по темі
Насправді, за словами відомого футбольного агента Дмитра Селюка, велика частина клубів Прем'єр-ліги не відповідає вимогам і знаходиться на межі фінансового колапсу. Число команд-учасниць чемпіонату країни штучно підтримується на більш-менш пристойному рівні 14-ти, хоча так бути не повинно. І чи буде в наступному сезоні - не факт. Тенденцій до поліпшення не видно.
Бюджети наших футбольних та інших ігрових клубів є таємницею за сімома печатками. Це зрозуміло - бухгалтерія ведеться олігархами на тих же принципах оптимізації оподаткування, якими вони користуються в своїх основних бізнесах. Більш-менш коректні дані наводилися в ЗМІ ще в докризовий епоху. Тоді прірву між грандами і статистами була разючою. У 2009 році річний бюджет "Шахтаря" становив 60 млн євро, "Динамо" - 42 млн, "Дніпра" - 40 млн, "Металіста" - 21 млн. А бюджети великої групи клубів Прем'єр-ліги коливалися в діапазоні від 9,5 млн євро ( "Карпати") до 3,5-3 млн ( "Зоря", "Кривбас", "Оболонь", "Говерла"). Єдиним українським клубом, який оприлюднив свій бюджет, став "Шахтар", однак і офіційні цифри істотно відрізнялися від тих, що фігурували в ЗМІ, та й саму ініціативу фінансової прозорості, нехай навіть і відносної, більше ніхто не підтримав.
В останні роки, у зв'язку з різким погіршенням економічної ситуації і зниженням рівня доходів власників клубів (якщо Рінат Ахметов в кращі роки оцінювався в рейтингу "Форбса" в 15 млрд дол., То в 2015 році його статки оцінюють в 6,9 млрд дол. , Ігор Коломойський відповідно - в 3,6 і 1,4 млрд дол.) бюджети українських клубів істотно знизилися. Якщо раніше мінімальний річний бюджет клубу УПЛ знаходився на рівні 5 млн дол., То сьогодні для підтримки на плаву досить 2 млн дол.
В Україні увагу країни залучають лише матчі між "Динамо" і "Шахтарем" Фото з відкритих джерел
Сьогодні тільки "Шахтар" і "Динамо" фінансуються майже на колишньому рівні. Є сенс займати перші місця в національному чемпіонаті, щоб брати участь в Лізі чемпіонів УЄФА, де вже за участь в груповому турнірі клуб отримує від УЄФА 12 млн євро. Значить, потрібен чемпіонат, потрібні інші команди. І як наслідок - "Шахтар" громить йде в зоні єврокубків "Зорю" на її полі з рахунком 7: 1. Спортивної інтриги тут немає, на жаль.
І інші ігри - з м'ячем і з шайбою
Чи не краще справи йдуть і в інших популярних ігрових видах спорту. Там спостерігається та ж картина - пара-трійка флагманських клубів і інші тільки для того, щоб створювати видимість наявності повноцінного чемпіонату. І жорстка залежність від кількох меценатів.
Український баскетбол сьогодні переживає шизофренічне роздвоєння. У нас в цьому сезоні відразу два чемпіонати: один проводить Федерація баскетболу України (дев'ять команд, які виступають в "Суперлізі Фаворит Спорт", стартував 10 жовтня), а інший - Суперліга (9 команд, стартував 31 жовтня). Суть проблеми - в конфлікті між новим президентом ФБУ Михайлом Бродським і все тим же Ігорем Коломойським, який контролює добру половину українського баскетболу. Тому чемпіонат Суперліги називають "чемпіонатом Привату". В "приватної" лізі бюджет більшості клубів знаходиться на рівні 200 тис. Дол. На рік. Там немає дорогих легіонерів, грає переважно молодь за скромні зарплати в районі 5 тис. Грн. Зате у гранда "Суперліги Фаворит Спорт" клубу "Хімік" з Южного (Одеська обл.) Бюджет в 2 млн дол., Який забезпечує Одеський припортовий завод. Та ж картина: два світи - два дитинства.
"Хімік" з Южного може похвалитися солідним бюджетом Фото з відкритих джерел
У хокеї зовні ситуація покращилася. У чемпіонаті України 2015/2016 беруть участь вісім команд з п'яти міст. Це вдвічі більше, ніж було в торішньому чемпіонаті, де грали лише чотири команди. І в Києві матчі після трирічної перерви приймає Палац спорту. Але до благополуччя ще дуже далеко. Кращі українські хокеїсти грають за кордоном, а національна збірна займає 21-у позицію в світовому рейтингу. У минулому році наша збірна знизилася в класі і буде грати в третьому за рівнем дивізіоні чемпіонату світу - IВ.
Новини по темі
Новини по темі
Український хокей дивився в майбутнє з оптимізмом, коли президент ФХУ Анатолій Брезвін очолював Податкову службу країни. Він пролобіював державну програму "Хокей України", в рамках якої навіть встигли побудувати пару льодових арен - у Калуші і Харкові. Однак потім Брезвіна зняли, сталася криза, і хокей пішов на дно. Був момент, коли підключився впливовий регіонал Борис Колесніков, хокейний уболівальник з часів радянського дитинства. Він створив клуб "Донбас" і підтримував національний чемпіонат. І сьогодні "Донбас" грає в чемпіонаті України від щедрот Колесникова. Але в зв'язку з зовнішніми обставинами (євромайдан, АТО) ситуація далека від колишньої. Основна заслуга в реанімації хокейного чемпіонату належить колишньому хокеїстові київського "Сокола" (нині покійного) Денису Лобановському, який за спонсорської підтримки компанії "Шкода" оживив клуб "Дженералз" і його фарм-клуб "Рапід" і повернув хокей в київський Палац спорту. Клуб "Компаньйон" підтримує нардеп Юрій Бойко, лідер "Опозиційного блоку" і хокеїст-аматор. Що ж до спортивної складової, то її характеризує рахунок матчу "Дженералз" - "Рапід" 22: 1. Де тут спортивний інтерес?
"Дженералз" - "Рапід" Фото з відкритих джерел
Ситуацію в інших колись популярних ігрових видах спорту - гандболі та волейболі - також не можна визнати задовільною. Хіба нормально, коли вісім клубів гандбольної чоловічої Суперліги представляють всього п'ять міст країни (чотири клуби базуються в Запоріжжі)? При цьому мало не всю Суперлігу містить господар компанії "Мотор-Січ" В'ячеслав Богуслаєв (33-тє місце в рейтингу "Форбса", 148 млн дол.). Але якщо бюджет флагманського клубу "Мотор" становить 4 млн дол., А зарплата провідних гравців знаходиться на рівні 7 тис. Євро, то в клубах-аутсайдерах, фактично виступають в якості спаринг-партнерів "Мотора", гравці виступають за мінімальні гроші (3 -4 тис. грн). В'ячеслав Богуслаєв в молодості грав у гандбол, але сьогодні йому вже 77 років. Чи надовго вистачить його ностальгічних почуттів до гри в ручний м'яч? І що буде потім?
Київський жіночий "Спартак" з тугою згадує 13 титулів переможця Кубка європейських чемпіонів, виграних ще в радянські часи. Остання олімпійська медаль України в ігрових видах відноситься до 2004 року, коли гандболістки в Афінах завоювали бронзу. Сьогодні про таке навіть не мріють.
Київський "Спартак" раніше був грізною силою європейського гандболу Фото з відкритих джерел
Український волейбол на відносному плаву підтримує, насамперед, Дмитро Фірташ. В основному - за інерцією. Порядок витрат - в середньому на рівні баскетболу або гандболу. Тут так само, як і в інших видах, є гранди і кордебалет. У чоловічій Суперлізі - два харківських клубу, "Локомотив" і "Юракадемія". У жіночій - "Орбіта" (Запоріжжя) і "Галичанка" (Львів). Міжнародні досягнення - в минулому.
Висновок простий і сумний. Командні види спорту в Україні переживають кризову фазу тривалого хворобливого процесу. Це процес залежно від зовнішніх обставин і примх меценатів, відсутність розвитку спорту як бізнесу і відсутність уваги з боку держави та муніципальних властей. Вихід зі становища можливий тільки при підйомі української економіки, реальному місцеве самоврядування і розумному спортивному менеджменті. Наскільки ми сьогодні далекі від цього - судіть самі.
Семен Запорожець
1. Де тут спортивний інтерес?Хіба нормально, коли вісім клубів гандбольної чоловічої Суперліги представляють всього п'ять міст країни (чотири клуби базуються в Запоріжжі)?
Чи надовго вистачить його ностальгічних почуттів до гри в ручний м'яч?
І що буде потім?
Корзина пуста
