АСТАНА. КАЗИНФОРМ - Політичним рішенням Глави держави остаточна крапка поставлена в стратегічному питанні газифікації центру і півночі республіки. Через рік-півтора Астана і ще кілька регіонів по трасі проходження нового газопроводу будуть забезпечені природним газом. Про те, що має бути зроблено для здійснення цього амбітного проекту, розповіла віце-міністр енергетики РК Магзум Мірзагаліев в інтерв'ю газеті «Казахстанська правда» .
- Наскільки відомо, кілька років тому детально опрацьовувався маршрут Захід - Північ - Центр, який дозволив би газифікувати Центральний Казахстан від діючого газопроводу в Костанайської області. Чому в підсумку був обраний інший - південний - маршрут?
- Дійсно, раніше розглядався північний маршрут будівництва магістрального газопроводу Захід - Північ - Центр з постачанням газу з Російської Федерації від Картали через Тобол і Кокшетау до Астани.
Разом з тим Глава держави у своєму недавньому зверненні до народу визначив 5-й соціальною ініціативою спорудження газопроводу «Сариарка». Він пройде від Кизилорди через Жезказган, Караганду, Теміртау до Астани з можливістю подальшої газифікації Кокшетау і Петропавловська.
В першу чергу південний маршрут був обраний через більшого охоплення населення. Другий плюс - можливість використовувати блакитне паливо з родовищ Карачаганак, Тенгіз і Кашаган, де зосереджені найбільші ресурси газу.
За останні роки фактично створена вся необхідна інфраструктура, щоб направляти газ із Західного Казахстану через існуючий газопровід Середня Азія - Центр на південь країни через недавно побудований газопровід Бейнеу - Бозой - Шимкент і далі на «Сариарка». Тобто ми хочемо скористатися чинним газотранспортним коридором і продовжити його до центру країни.
Можливо, від Костанов тягнути газопровід було б ближче на 200 з гаком кілометрів, і по ньому вже опрацьовано та техніко-економічне обґрунтування, і проектно-кошторисна документація. Але за вартістю ці 2 маршруту приблизно порівнянні, а по доцільності та ефективності краще, безсумнівно, «Сариарка».
З огляду на, що по південному трафіку є можливість охопити газифікацією на 1 мільйон казахстанців більше, вибір очевидний. Адже газ - це в першу чергу соціальний продукт, спрямований на поліпшення якості життя наших співгромадян.
- Про які строки йдеться?
- ТЕО газопроводу «Сариарка» було розроблено в 2017 році, пройшло держекспертизу. Зараз готується проектно-кошторисна документація. Ці роботи повинні бути завершені в травні, в червні очікуємо експертне схвалення всього проекту, а вже в липні намір розпочати будівельні роботи.
Паралельно вирішуються питання фінансування, в тому числі із залученням міжнародних фінансових організацій. Ділянка Кизилорда (від КС «Караозек») - Жезказган - Караганда - Теміртау - Астана, згідно з ТЕО, оцінюється в 267,3 мільярда тенге. В даний час обговорюються умови і схема фінансування.
Також необхідний своєчасний відвід земель по трасі маршруту в 3 областях - Кизилординській, Карагандинської, Акмолинської і Астані. Ми розраховуємо на активну роботу акіматів. Адже необхідно підготувати внутригородскую інфраструктуру, підвести до будинків газопроводи середнього і малого тиску.
У процесі підготовки ТЕО наші фахівці пройшли всю трасу, переконалися, що рельєф досить нескладний. До того ж за роки незалежності вже накопичився достатній досвід з будівництва газопроводів. Звичайно, можуть зіграти свою роль погодні умови. Але в цілому ми розраховуємо, що будівництво «Сариарка», як зазначив Глава держави, займають термін до півтора років.
Ми навмисно підбираємо такий діаметр труби, який дозволив би нам в подальшому безболісно продовжити газопровід «Сариарка» до Кокшетау і Петропавловська.
З ростом споживання газу плануємо побудувати 2 компресорні станції в Жезказгані і Теміртау. На перших же етапах вистачить потужності компресорної станції Караозек, завдяки якій ми і зможемо здійснити проект досить швидко.
- Так що все-таки нам дасть будівництво нового газопроводу?
- По-перше, будуть створені нові робочі місця як в процесі будівництва (на масштабній будівельному майданчику планується задіяти близько 800 чоловік), так і в процесі обслуговування (понад 200 фахівців).
Уздовж траси магістрального газопроводу з'явиться можливість для розвитку інфраструктури, створення нових виробництв з використанням природного газу, причому як в сфері малого та середнього, так і великого бізнесу. Наприклад, раніше вже надходили пропозиції від інвесторів про будівництво невеликих газотурбінних електростанцій для окремих селищ.
Астані ж в першу чергу це дасть можливість поліпшити якість повітря. Ми, жителі столиці, в період опалювального сезону в безвітряну погоду можемо спостерігати над містом зміг. Так ось, тільки в Астані переклад на газ дозволить знизити шкідливі викиди в атмосферу в 6 разів, або на 35 тисяч тонн на рік. І це не рахуючи викидів приватного сектора.
Реалізація проекту дозволить перевести на газ 192 приватних та 48 малих комунальних котелень, 22 тисячі приватних житлових будинків та водогрійних котлів ТЕЦ-1, 2, а в перспективі - будується ТЕЦ-3. Всі ці заходи в результаті повинні поліпшити екологічний стан столиці.
- Як позначиться газифікація на вугільній промисловості, традиційно прибутковою в регіоні?
- В Астані основний споживач вугілля - ТЕЦ. Обсяг споживання кам'яного палива внаслідок газифікації знизиться на 650 тисяч тонн. З огляду на, що в країні видобувається понад 100 мільйонів тонн вугілля в рік, це абсолютно не критична цифра. Весь світ поступово йде до того, щоб відмовлятися від вугілля на користь «зелених» технологій - відновлюваних джерел енергії. Це загальносвітові тренди, і Казахстан не має наміру залишатися в стороні.
До речі, найбільші споживачі вугілля - Екібастузського ГРЕС-1 і ГРЕС-2 - так і продовжать працювати на твердому паливі. Питання по Караганді і Жезказгані буде ще обговорюватися.
- А що стосується гаманців астанинці?
- Звичайно, треба розуміти, що газ апріорі дорожче вугілля. Але ми повинні це питання опрацювати таким чином, щоб тариф залишився прийнятним для населення. І це теж одна з наріжних завдань, якої будемо займатися в майбутнє час. Створено міжвідомчу робочу групу. Все буде залежати від схеми фінансування і вар-мости залучення капіталу.
Про прийняті рішення по тарифу буде повідомлено додатково в найближчому майбутньому.
- Чи можна назвати газопровід «Сариарка» ще одним унікальним проектом Казахстану?
- За роки незалежності об'е¬ми видобутку газу в країні збільшилися з 8 до 52 мільярдів кубометрів на рік, і ця цифра буде рости далі. На сьогодні рівень газифікації населення становить майже 50%.
Перший унікальний за своїми масштабами газопровід Бейнеу - Бозой - Шимкент також був побудований за прямим дорученням Президента в рамках його домовленостей з Головою КНР. Завдяки цьому маршруту були вирішені 2 великі завдання: питання забезпеченості півдня Казахстану вітчизняним газом і експорту блакитного палива до Китаю.
Тут слід обов'язково згадати і про другий проект - міжнародному - про транзитному газопроводі Туркменістан - Узбекистан - Казахстан - Китай, за яким сьогодні середньоазіатський газ експортується в Піднебесну.
«Сариарка» - це вже третій великий газовий проект всередині країни за роки незалежності. За цей період нами напрацьований багатий досвід, сформована потужна технічна компетенція як по будівництву, так і управління великими магістральними газопроводами.
За радянських часів ми оперували лише газопроводом Середня Азія - Центр, який доставляв газ на європейські ринки, і газопроводами меншої потужності Бухара - Урал і Бухарський газоносний район - Ташкент - Бішкек - Алмати. Зараз же говоримо про нової потужної інфраструктури, якої, безсумнівно, зможемо пишатися.
- Чи не постраждає при цьому вітчизняний газовий експорт?
- Коли повністю забезпечимо весь північ і центр республіки, то на це буде йти близько 2,5 мільярда кубометрів газу. Для порівняння: на півдні ми споживаємо приблизно 5 мільярдів кубів. Це досить значні обсяги.
За газовим балансом сьогодні ми відчуваємо себе досить комфортно. І внутрішній ринок для нас є пріоритетним. Як я вже говорив, газ - це соціальний товар і в першу чергу повинен бути надбанням республіки і її громадян. Можливо, надалі якісь обсяги доведеться знімати з експорту, але перед нами вибір не варто, він очевидний.
До того ж хотів би нагадати, що газ - дуже важливе хімічна сировина. В даний момент ми реалізуємо 2 великих газохимических проекту в Атирауської області. Перший стосується зведення заводу з виробництва поліпропілену потужністю 550 тисяч тонн. Там уже визначено підрядника, виділено фінансування і розпочато будівництво.
Другий проект стосується випуску поліетилену, аналогів йому на просторі СНД немає. Переговори по цьому підприємству знаходяться в активній фазі завдяки політичній волі Глави держави. Це буде сучасний завод потужністю 1 мільйон 250 тисяч тонн поліетилену в рік, причому майже повністю (до 90%) орієнтований на експорт.
Коли ці 2 проекти будуть запущені, їх внесок у ВВП складе на рівні 1,5%. Тобто замість експорту сировини - газу - Казахстан почне поставляти за кордон продукцію з високою доданою вартістю. А це ще один доробок для майбутнього розвитку.
Про які строки йдеться?
Так що все-таки нам дасть будівництво нового газопроводу?
Як позначиться газифікація на вугільній промисловості, традиційно прибутковою в регіоні?
А що стосується гаманців астанинці?
Чи можна назвати газопровід «Сариарка» ще одним унікальним проектом Казахстану?
Чи не постраждає при цьому вітчизняний газовий експорт?