забиває багато
І грає яскраво,
Перший після Бога -
Це Девіч Марко!

(с) вболівальники «Металіста»

Цікаво, здогадувався 22-річний серб Марко Девіч, коли приїхав в «Волинь» Віталія Кварцяного в далекому 2005-му році, що відтепер його доля буде нерозривно пов'язана з Україною? Та й чи міг хтось тоді припустити, що попереду у молодого гравця «Металіст», єврокубки, збірна України, донецький «Шахтар», Євро-2012 і знову «Металіст» ...

Перший етап кар'єри Девіча, який пройшов в його рідній Сербії, навряд чи цікавий широкому колу любителів футболу. «Звездара», «Железнік», «Раднічкі», «Вождовац» ... По суті, Марко міг так і залишитися в рідній країні, якби в 2005 році на зимових зборах його не помітив тодішній тренер луцької «Волині» Віталій Кварцяний.

«Побачив якось в справі Марко Девіча і за п'ять хвилин вирішив: він потрібен« Волині ». Виявилося, що вже не тільки нам, а й «Металісту», і збірної України », - скаже Кварцяний багато років по тому. До слова, тоді віддали за серба € 150 тисяч. Сувору школу наставника «Волині» Марко осягав півтора року, провівши за цей час 33 матчі в складі луцького клубу і забивши 2 голи. Переважно Девіч грав на позиції лівого півзахисника.

Але вже влітку 2006-го року Девіч разом з відомим Папою Гуйє перейшов з «Волині» в стан харківського «Металіста». Тоді Мирон Маркевич тільки приступав до будівництва того клубу, який ми знаємо, набираючи гравців з миру по нитці. Трансфер Марко обійшовся до харків'ян в € 175 тисяч.

У Харкові Девіч заграв відразу, ставши гравцем основного складу вже в першому своєму сезоні. Виступаючи на позиції лівого півзахисника, Марко в 27-ми матчах чемпіонату України забив 4 м'ячі і віддав 3 гольові передачі. Також Марко провів 4 зустрічі в Кубку України. «Металіст» тоді завоював перші бронзові медалі, на 11 очок випередивши дніпропетровський «Дніпро». А для Марко в Харкові все тільки починалося.

Наступний сезон 2007/2008 став чи не найуспішнішим в кар'єрі Девіча. У 30-ти поєдинках Марко забив рівно 20 м'ячів! 19 в чемпіонаті і 1 в Кубку України. Тоді ж «Металіст» в перший раз за довгі роки вийшов в Кубок УЄФА, правда, швидко зазнавши поразки від англійського «Евертона» (1: 1, 2: 3). А за підсумками сезону Марко цілком справедливо був визнаний одним з кращих гравців чемпіонату України. Саме тоді відбулася його «перекваліфікація» з півзахисників в нападники, тим більше, що всі якості - і техніка, і швидкість, і удар - були у Марко на належному рівні.

Уболівальники «Металіста» полюбили Девіча відразу. За гру, за голи, за простоту в спілкуванні, за шанобливе ставлення до себе. Марко ніколи не йшов з поля, заздалегідь не поаплодувати трибунам. Саме тоді і народився заряд «Перший після Бога - це Девіч Марко».

До речі, саме в 2007 році з'явилися перші чутки про можливу натуралізацію Марко і його залученні до збірної України. «В принципі, не виключаю такої можливості. Але перед тим як прийняти остаточне рішення потрібно буде грунтовно подумати, зважити всі «за» і «проти». Мені подобається в Україні, думаю, я міг би грати в складі вашої збірної, але поки до мене ніхто не звертався з такою пропозицією », - заявив на це гравець харківського клубу.

Наступні сезони, можливо, були не настільки яскравими, по 20 м'ячів Девіч не забивав, але користь клубу приносив чималу, справно завойовуючи разом з «Металістом» бронзові медалі чемпіонату і добротно виступаючи в єврокубках. 2008/2009 - 36 матчів, 11 голів і 4 гольові передачі у всіх турнірах, 2009/2010 - 25 матчів, 8 голів і 3 гольові, 2010/2011 - 30 матчів, 16 голів і 9 гольових ... Що й казати, Марко, мабуть , був найефективнішим гравцем «Металіста» тих років. Та й зараз посперечатися з ним може, напевно, тільки Клейтон Хав'єр.

Влітку 2008-го року Девіч прийняв українське громадянство, а вже в листопаді провів свій перший матч у складі збірної України проти Норвегії. За весь час Марко взяв участь в 29-ти матчах за збірну, але забив лише два голи - один в поєдинку проти Швеції в лютому 2011 і один в грі з Австрією в листопаді 2011. Був, утім, і третій м'яч, але сліпий арбітр Кашшаї не зарахував гол Девіча у ворота збірної Англії на Євро-2012 ...

Не завжди у відносинах «Металіста» і Марко все було гладко. Пам'ятайте, як на початку 2011 року Девіча перевели в дубль «жовто-синіх» за те, що він відмовлявся продовжувати контракт, закінчувався влітку того ж року? «Відносно Девіча, ми поки перебуваємо в тому стані, що у нього діє контракт на півроку. Поки він не продовжений, я із задоволенням готовий продовжити контракт, але, природно, ніякого шантажу я не потерплю, і «Металіст» ніколи не буде заручником кого б то не було », - заявив тоді президент« Металіста »Олександр Ярославський.

Переговори між Марко і «Металістом» йшли довго і важко. З'явилися чутки мало не про повернення футболіста в «Волинь», але все ж домовленість була досягнута, і Девіч продовжив контракт з «жовто-синіми» до 2015-го року. Вболівальники харківського клубу зітхнули з полегшенням. Здавалося, що давно став в Харкові рідним Марко тепер уже точно нікуди не дінеться.

Сезон 2011/2012 також вийшов для Девіча дуже непоганим. 39 матчів за «Металіст» в чемпіонаті і Лізі Європи, чергова «бронза», чвертьфінал ЛЄ ... Додайте до цього 16 забитих м'ячів і 11 гольових передач - відмінний показник! Марко завжди був сильний не тільки тим, що вмів забивати, але і тим, що завжди міг якісно підіграти партнерам. Ось тільки Мирон Маркевич все більше і більше довіряв аргентинському форварду Джонатану Крістальдо. У підсумку, в 19 матчах з 39 Марко виходив на заміну, ще в 9 поєдинках нападник був замінений. Мабуть, Марко відчув якусь зміну в ставленні тренера до себе. Зміну, яка аж ніяк не припала йому до душі.

Проте, перехід Девіча до донецького «Шахтаря» в кінці травня 2012 року, прямо перед стартом Євро-2012, став справжнім шоком для футбольної України. «Девіч в« Шахтарі »? Так це якийсь жарт! », - подумало більшість уболівальників. Тут же з'явилася інформація про те, що Марко вибирав між «гірниками» і київським «Динамо» ...

Мотиви догляду Девіча цілком можна зрозуміти. Невдоволення частим сидінням на лавці запасних у «Металісті», можливість зіграти в Лізі чемпіонів, підвищений заробіток ... Перераховувати можна довго. Одним словом, пішов. Раптово і, здавалося, назавжди. «Металіст» же отримав за гравця круглу суму в € 5 мільйонів.

З Марко «Металіст» попрощався дуже сухо. Все ж футболіст, який віддав шість років клубу, гідний більшого, ніж новина розміром в півтори строчки на офіційному сайті. Ні подяки, ні побажань удачі ... Вболівальники «жовто-синіх» же прийняли рішення Марко з повагою. Так, було чимало незадоволених, але більшість зреагувало на перехід Девіча в «Шахтар» дуже спокійно. На відміну від трансферу Олійника в «Дніпро», наприклад, який більшістю якраз був прийнятий різко негативно. Можливо, причина криється у взаємній любові Девіча і харківських фанатів?

«Я вдячний уболівальникам за їх підтримку. Шість років контракту з «Металістом» я відпрацював щиро і повністю виклався. Вважаю, після цього можу з піднятою головою перейти в такий клуб, як «Шахтар». Це корона в моїй кар'єрі і нагорода від Бога - за всю попередню роботу, яку я робив, викладаючись на поле. І я дуже хотів би, щоб харківські вболівальники, яких я люблю і поважаю, після цього переходу зрозуміли мене і підтримали », - сказав Девіч в першому ж своєму інтерв'ю в якості гравця донецького клубу.

І вболівальники зрозуміли. Марко, не дивлячись на нову помаранчево-чорну футболку, залишився в Харкові своїм. «Догляд Девіча нині є нашою головною проблемою. Будемо її вирішувати », - заявив наставник харків'ян Мирон Маркевич перед стартом нового сезону. Чи не вирішили. Взяли бразильця Вілліана, але він, по-перше, гравець дещо іншого плану, по-друге, проходив нелегку адаптацію. Та й ліміт на легіонерів ніхто не відміняв.

«Металіст» пішов на зимову перерву на незвично низькою четвертій сходинці, правда, в Лізі Європи впевнено вийшовши з групи з першого місця. У зимовому міжсезонні команда позбулася Тайсона, зате придбала змужнілого і, як запевняють, порозумнішала Жажу. Але проблеми в атаці нікуди не поділися, що показало, зокрема, протистояння з «Ньюкаслом» в 1/16 фіналу Ліги Європи, коли за два матчі харків'яни так жодного разу і не змогли вразити ворота суперника. Під час поєдинку в Харкові не раз ловив себе на думці, що дуже не вистачає на поле Девіча з його вмінням зачепитися за м'яч під час самої щільній опіці, використовувати один-єдиний момент, заробити штрафний ...

Тим часом, справи в «Шахтарі» у Девіча йшли ні добре ні погано. У поточному сезоні форвард взяв участь в 16-ти поєдинках «гірників», але провів на полі всього 782 хвилин, забивши при цьому 4 м'ячі і віддавши 1 гольову передачу (всі в УПЛ). 13 виходів на заміну, 2 заміни по ходу матчу. Говорячи іншими словами - глибока «банку», вона ж лава запасних. Чи не цього хотів Марко, переходячи в «Шахтар», зовсім не цього. Але конкуренція в донецькому клубі зараз дуже сильна, на позиції Девіча можуть зіграти і проводить видатний сезон Мхітарян, і Луїс Адріано, і Едуардо ... Причому всі троє провели в клубі набагато більше часу, краще розуміють ігровий малюнок команди і вимоги Луческу. Не дивно, що Марко не припав до двору. Ліміт на легіонерів «гірники» традиційно обходять за рахунок української захисту, а що ще потрібно тренеру? В плюс Марко може занести, хіба що, дебют в Лізі чемпіонів і завоювання Суперкубка України. Але це явно недостатня ціна для сидіння на «банці», тим більше, якщо тобі вже 29, і кінець кар'єри - справа не такого вже віддаленого майбутнього.

І все-таки мало хто очікував, що Девіч повернеться так швидко. Думалося, що один повний сезон він проведе «Шахтарі». Постарається завоювати довіру тренера, отримає золоту медаль чемпіонату України, в кінці кінців! Не витримав. Повернувся.

Інформація про повернення Девіча в «Металіст» перед самим закриттям трансферного вікна справила ефект бомби, що розірвалася. Багато спочатку не повірили в такий розвиток подій, поспішаючи охрестити новину «качкою», але проти повідомлень офіційних сайтів не попреш. Марко повернувся, причому не на пташиних правах оренди, а уклавши повноцінний контракт!

«Ніхто з нас не підштовхував Девіча до відходу. Як і у випадку з Вілліаном, ми поважаємо рішення гравця. Життя триває », - сказав Мірча Луческу.

«Девіч повертається в свій рідний будинок - і цим все сказано. На зборі в ОАЕ наша команда проводила контрольний матч з «Шахтарем». Тоді ми спілкувалися з Девічем, і в процесі розмови зайшла мова про його можливе повернення. Я йому сказав, що хочу цього », - вторив колезі наставник« Металіста »Мирон Маркевич.

«Для Девіча повернутися в« Металіст »було непросто. Питання вирішували власники клубів, і Марко Девіч на чотири роки став гравцем «Металіста», - додав спортивний директор «Металіста» Євген Красніков.

«Я повернувся в рідну команду! Я повернувся додому! », - підвів підсумок задоволений Девіч.

Цікаво, чи багато хто в грудні припускали, що в першому матчі весняної частини УПЛ проти донецького «Металурга» в основному складі «Металіста» вийдуть на поле Жажа і Марко Девіч? Все прямо як кілька сезонів тому ... Правда, ностальгії немає місця на футбольному полі. І Марко повернувся так, як і повинен був повернутися форвард - забивши гол, який став переможним. Жажа теж не схибив, віддавши гольову передачу на Марлоса в першому таймі і взявши участь в м'ячі Девіча.

А харківські вболівальники просто щиро раділи поверненню свого улюбленця. Лунали, звичайно, окремі вигуки, мовляв, «зрадив», «втік» тощо. Але противники Марко були в явній меншості, а після його м'яча в ворота «Металурга» раділи не менше прихильників. Адже це ж Марко повернувся!

Попереду у старого-нового складу «Металіста» ще 11 матчів в чемпіонаті і важка боротьба за медалі. Здається, що після зимового посилення харків'янам буде куди простіше конкурувати і з «Динамо», і з «Дніпром». Тим більше, в складі «жовто-синіх» знову є «перший після Бога».

PS Один запам'ятався момент, чітко характеризує Марко. Все сталося у мене на очах. Приблизно рік тому після чергової перемоги «Металіста» на рідному стадіоні Девіч, як зазвичай, підбіг до фанатів і подарував їм свою ігрову футболку. Потім Марко вздовж кромки поля попрямував в роздягальню, як раптом на нижньому ярусі зауважив інваліда-візочника (саме там для них обладнані спеціальні місця). І чи то він щось крикнув Марко, то чи сам форвард до нього підбіг ... А подарувати щось нічого, футболку адже вже віддав! Марко не розгубився, миттю зняв з себе поддевочную майку і простягнув її фанату-інваліду, відправившись в підтрибунне приміщення напівголою. Радість обдарованого потрібно було бачити, здавалося, він цю секунду зробить сальто прямо разом з коляскою! Як мало іноді потрібно для щастя, правда? Ось за це вміння дарувати щастя, як на полі, так і поза ним, в Харкові і люблять Девіча.

Михайло ШАПОВАЛОВ, Sport.ua

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.