Тижневик «Футбол» продовжує подорожувати по містах Європи. На черзі - Варшава.

Відстань до Москви: 1284 км

Різниця в часі з Москвою: мінус три години взимку, мінус два години влітку

Населення: 1 800 000 чоловік

Як тут називають футбол: piłka nożna

Кількість команд у вищій лізі: 2

У Варшаві прописані дві футбольні команди: титулована «Легія» і більш скромна «Полонія», значущі трофеї якої можна перелічити на пальцях однієї руки. Але при цьому столичному дербі не властива гра в одну хвіртку, а кількість перемог друг над другом у команд приблизно однакове. У цьому сезоні «Полонія» на подив хороша і несподівано претендує на місце в єврокубках, де останній раз варшавські клуби були близькі до великого успіху близько двадцяти років тому: у 1991 році «Легія» оступилася в півфіналі Кубка УЄФА. Нашим же вболівальникам цей клуб добре знайомий з недавніх матчів в Лізі Європи проти «Спартака», коли ведена Даніелем будь-польська банда вирвала перемогу в Москві і не пустила червоно-білих в груповий турнір.

До пройшов чемпіонату Європи у Варшаві звели 58-тисячний Національний стадіон. До цього на його місці заростала бур'янами стадіон Десятиліття, який давним-давно визнали недієздатним і в передсмертні дні використовували в ролі базару. Цікаво, що до Євро нову арену з працею встигли відбудувати хоча б до можливості приймати матчі, а всю іншу інфраструктуру на кшталт критого басейну на 4 тисячі глядачів, готелі і офісів в підтрибунних приміщеннях доробляли вже після форуму.

Господарювати тут повинна була «Легія», проте повноцінного переїзду в новий будинок не відбулося. Середньостатистичні матчі армійський клуб продовжує проводити на стадіоні Війська Польського, нині «Пепсі-Арена», лише по великих святах вибираючись на головну арену міста. Нагадує вона збільшених розмірів стадіон «Локомотив», причому не тільки плануванням, а й якістю газону: поле у ​​Варшаві на минулому європейській першості було визнано найгіршим.

Польські фанати - мабуть, самі безбашенні в світі. Ворожнеча існує в основному між уболівальниками двох грандів - «Легії» та «Леха» з Познані. Зароджувалося їх суперництво ще в 1980-х, триває воно і зараз. Правда, в наші дні це вже не таке кровожерливе і нещадне видовище: раніше фанатські війни супроводжувалися застосуванням пляшок, арматури і навіть ножів. Битися уболівальникам «Легії» доводилося не тільки з собі подібними. Одного разу армійські фани помстилися Федерації футболу Польщі і спалили її офіс у відповідь за несправедливе рішення відібрати у команди тільки що завойований чемпіонський титул.

Але найдивовижніший конфлікт у шанувальників «Легії» трапився з нинішнім спонсором клубу, який свого часу врятував армійців від банкрутства. Слідом за актом милосердя компанія ITI тут же висунула ряд своїх вимог: накрутила ціни на квитки, ввела клубні карти, заборонила фан-угрупувань самостійно організовувати виїзди і навіть з часом поміняла герб команди. Кілька років незадоволені шанувальники армійців зривали і бойкотували матчі, а коли помер один із власників клубу, на трибунах наспівували пісню «Ех, раз, ще раз!», Натякаючи на його колегу, з яким вони разом очолювали ITI. Зрозумівши, що протистояти фанатам неможливо, спонсори та керівники здалися, пішовши на максимальні поступки.

Під час Євро російським уболівальникам напевно запам'ятався район Прага, що став одним з центрів баталій з польськими колегами. Тим часом це рідкісна територія, що не зруйнована під час Другої світової, тому що зберегла стиль довоєнної Варшави. Місцевість чомусь вважається небезпечною і злочинною, хоча більше нагадує культурний центр: наприклад, тут одночасно розташовані православна церква Марії Магдалини, неоготичний кафедральний собор архангела Михайла і святого Флоріана, а також єврейський дім молитви. У Празі повно артистів, а з ними - галерей, театрів, майстерень і різних тематичних ресторанів, які місцеві жителі називають «кліматичними».

Краще будь-якого екскурсовода столицю Польщі описує форвард дортмундської «Боруссії» Роберт Левандовські, яка радить туристам спочатку відвідати Старе місто - місце, повністю знищене війною і заново відтворене. Побувавши там, складається цілковите враження Середньовіччя, яка не дуже-то типово для Варшави. Найкраще цей контраст видно з 30-го поверху Палацу культури і науки - головною оглядового майданчика, звідки особливо гарний вид відкривається вночі.

Варшава, як і вся Польща, - це плавний перехід з російської дійсності в європейську. Утворену тут західну ауру порушує радянська архітектура будівель, яка не дає позбутися відчуття, що батьківщину ви і не покидали. Втім, незнайомий мова, насилу читаються написи і химерні автомобілі з цією місією справитися все ж дозволяють. Не можна не відзначити шалену популярність крамниць з написом «Кебаб» - м'ясо в лаваші тут дуже люблять і роблять буквально на кожному кроці. Але підкріплюватися все-таки краще в численних ресторанах: готують там дуже смачно, а ціни зовсім не кусаються. Крім того, Польща - друга батьківщина горілки, а напій представлений в меню практично кожного закладу. Там же будь-який офіціант вам скаже, що в Росії ідею «біленької» вкрали і видали за свою.

Гліб Чернявський

Слідуйте за тижневиком «Футбол» у соціальних мережах:

Як Станіслав Черчесов став тренером в Австрії? Кого в першу чергу повинні підтримувати футбольні вболівальники на думку Володимира Стогніенко? Що думає про преміальні російських футболістів Юрій Дудь? Як уживаються один з одним українські клуби? Все це і багато іншого - читайте в свіжому 12-му номері тижневика «Футбол».