Саме там він зненавидів строгі костюми.

Вперше текст був опублікований на Sports.ru в серпні 2018 року, на початку роботи Сарри в «Челсі».

Сарри зовсім не відбувся як футболіст. Він пограв всього кілька років - і то на напівпрофесійному рівні, в команді «Фільїне» із серії D.

Щоб розуміти рівень: в одному з матчів 15-річний Сарри керував командою, коли прямо перед виїзною грою головний тренер посварився з керівництвом і влаштував бойкот. Мауріціо взяв ситуацію в свої руки: завів команду в автобус, арбітру сказав, що тренер спізнюється, вибрав склад і схему - і команда перемогла 2: 1. Тренер незабаром повернувся і був в захваті, а Сарри поводився так, ніби нічого незвичайного не сталося.

Уже в 19 Сарри закінчив. Замучили травми і образа на керівництво клубу: вони запросили за нього занадто багато, і трансфер в «Монтеварчі», який грав дивізіоном вище, зірвався. Юного центрального захисника з серії D ніхто не запам'ятав.

Джерело доходу зник, а грошей у простій сім'ї робітників (батько працював на заводі з виробництва шин Pirelli) було небагато. Вихід знайшовся в місцевому коледжі, куди Сарри записався на курси з економіки та банківської справи. У 1980-му, після року навчання, він влаштувався клерком в тосканское відділення найстарішого банку Італії Montepaschi.

Сарри, який проводив в юності більше часу з м'ячем, ніж з підручниками, не тільки здобув економічну освіту, а й легко справлявся з банківської роботою.

Через кілька років Мауріціо підвищили і перевели з центрального офісу в західний. Там у нього з'явилося багато відряджень в інші країни (зазвичай - Люксембург і Німеччина, але одного разу він півроку прожив в Англії), в яких потрібно було укладати міжбанківські договори. На перший погляд серйозна робота, але не для Сарри. «Кілька років я просто розважався», - через роки розповів він.

Суворий дрес-код банку вимагав з'являтися на роботі в костюмі. Сарри ходив виключно в чорному - йому здавалося, що цей колір приносить удачу. «Чорне пальто, чорна сорочка, чорний піджак. Сарри виділяв похмуре чарівність, від якого жінки були в захваті », - згадував його колега. І все ж дрес-код Мауріціо дратував - саме тоді він зненавидів строгі костюми.

У такому режимі пройшло близько 9 років. Життя була благополучною і стабільною, але Мауріціо не міг без своєї головної пристрасті - футболу.

***

У 1989-му, в 30 років, Сарри приєднався до аматорській команді «Стіан» із серії D.

Сарри швидко став лідером, але через давню травму паху рідко грав і не завжди тренувався. Але все одно проїжджав 80 кілометрів, тільки щоб бути присутнім на тренуванні разом з командою.

В один момент все змінилося. Сезон-1990/91 «Стіан» почала невдало, і після 8 ігор головного тренера звільнили. Коли клуб вже почав пошуки нового, капітан команди Вані бергамаско запропонував президенту Сарри. «Чому б тобі не спробувати?» - запитав його Вані. Мауріціо погодився.

Мауріціо Сарри, на фото зліва в першому ряду

Так Сарри в 33 роки почав тренерську кар'єру.

Тепер його день був завантажений максимально: з ранку і до вечора він працював в банку, а відразу після зміни їхав на тренування. Іноді Сарри тренував команди провінцій, що знаходилися поруч з Тосканою, тоді дорога займала не менше години. Але кайф від вечірніх тренувань не дозволяв відчувати втому.

Весь вільний час італієць поглинав футбол. Улюблених авторів - Чарльза Буковскі, Джона Фанте і Маріо Льоса - довелося закинути. Щовівторка по дорозі в банк він купував свіжий випуск улюбленої газети La Repubblica, в якій жадібно читав замітки популярного аналітика Джанні Брера. Збірну Італії тоді тренував Арріго Саккі, і Сарри дізнавався від колумніста про нові тактичних винаходи тренера.

Тоді Сарри працював з любителями, які, як і він, займалися футболом тільки вечорами. Вони швидко сдружілісь.Во час роботи в «Антелле» (1996-1998) вони з командою після кожної домашньої гри влаштовували посиденьки в піцерії, що належить власнику клубу.

Сарри досі з теплотою згадує ті часи: «Хоча вони і любителі, але відносяться до футболу відповідальніше, ніж багато професійні футболісти, з якими я працював».

У такому режимі Сарри прожив 9 років, за які змінив п'ять аматорських команд. Поєднувати дві роботи ставало все складніше, тому в 1998-му Мауріціо перевівся на посаду фінансового консультанта, яка забирала менше часу. Тоді ж він задумався про відхід з банку: «Коли я сидів в офісі, я думав про тренерську роботу, про футбольне поле. Я не зводив очей з годинника, тому що хотів скоріше почати тренувати своїх хлопців. В той момент я хотів думати про футбол весь день, тому вихід на пенсію був неминучим ».

Слушна нагода випала в 2000 році, коли він очолив клуб «Сансавіно» із серії D: боси дуже хотіли вийти в наступний дивізіон, і Сарри розумів, що вирішить завдання, тільки якщо піде з банку назовсім.

Ще однією причиною кинути обридлу роботу був батько Мауріціо - в молодості він був непоганим велогонщиком-любителем і виграв 37 гонок. Ці успіхи привернули увагу знаменитого італійця Гастоне Ненчіні (переможець «Тур де Франс» -1960), який запросив Амеріго в свою професійну команду. Сарри-старший злякався ризику і відмовився, а потім поступово закинув велоспорт і влаштувався кранівником на завод. Про це рішення він шкодував все життя. Мауріціо поклявся, що ніколи не повторить помилку батька.

Такі масштабні зміни могли б призвести до депресії - якби не підтримка близьких. Сарри дуже турбувався про те, як сім'я сприйме його рішення, але, на його полегшення, дружина все зрозуміла: «Якщо так ти будеш відчувати себе щасливим, то повинен зробити це».

Так само відреагували і в банку. Колеги знали про його мрії стати професійним тренером і на прощальній вечірці раділи за Сарри. «Я працюю з Мауріціо з його першого дня в банку і відразу сказав: він свого не упустить. Він завжди домагається своїх цілей! »- вітав товариш.

Коли Сарри кинув спокійне життя і відмовився від великої зарплати, пішовши в малоденежний напівпрофесійний футбол, йому було 40. Але його нічого не лякало: «Нарешті я буду займатися тим єдиним справою, яке виконував би навіть безкоштовно».

20-річна кар'єра банківського службовця допомогла Сарри під час важкої трансформації. Перші пристойні гроші в футболі прийшли тільки через п'ять років, при дебюті в серії B (в 2005-му з «Емполі»). Весь цей час сім'я жила на накопичене.

Кар'єра в банку допомогла і в 2015 році. Коли бос «Наполі» Ауреліо Де Лаурентіс вибирав нового тренера (після Рафаеля Бенітеса), то зупинився на Сарри якраз через досьє: він був упевнений, що в банку вміють швидко приймати ключові рішення (в футболі з цим бувають проблеми).

Сарри згоден. У «Емполі» він регулярно сперечався про склад зі спортивним директором Марсело Карлі і, як правило, завершив суперечку такою фразою: «Я займався банківськими операціями на мільйони євро - вже зі стартовим складом я точно впораюся».

Поки виходить.

фото: Gettyimages.ru / Gabriele Maltinti (1,4,5,6); sport.sky.it ; calciomercato.com