На сценах усіх театрів світу з початку минулого століття успішно проходять постановки опери Пуччіні «Мадам Батерфляй». Чудова музика, натхненні арії виконавців, а головне, зворушливий сюжет не залишають байдужими глядачів, на очах багатьох жінок в залі з'являються сльози.

В Японії було поширене висновок тимчасових шлюбів. Це були союзи між іноземними громадянами, вимушеними тривалий час проживати в цій країні, і японками. Дівчину, віддану в якості дружини, називали Мусуме.
У сюжеті постановки американський офіцер Пінкертон набуває собі тимчасову дружину, якій всього п'ятнадцять років. У неї гарне ім'я Чіо-Чіо-Сан. Дівчина щиро прив'язалася і полюбила свого пана. Вона навіть свою віру заради нього поміняла, що відштовхнуло від неї рідних і близьких.

Після від'їзду офіцера на батьківщину юна японка залишилася вагітна без надії на чиюсь допомогу. Любов і надія на повернення улюбленого допомагали їй у боротьбі з труднощами.
Пінкертон повернувся через три роки. Але не до неї, а тільки за сином. Він був одружений. Чіо-Чіо-Сан більше не хоче жити, вона вбиває себе. Історія, створена літераторами і композитором, трагічна.

Тимчасові шлюби в Японії були частим явищем в другій половині позаминулого століття, коли в Нагасакі зимували моряки російського флоту. Офіцери з задоволенням використовували можливість мати тимчасових дружин. Це було набагато зручніше і безпечніше, ніж користуватися послугами тимчасових жінок.
Оплата за контрактом була щомісячної в 10 - 15 доларів, термін можна було продовжувати. У будь-який час можна було розірвати відносини без будь-яких подальших зобов'язань. Тимчасової дружині потрібно забезпечити умови для проживання, включаючи оплату прислуги.
Контингент для дружин складали юні особи, яких найчастіше пропонували їхні батьки. Бідні японці змушені були торгувати своїми дочками, щоб в подальшому вони могли вийти заміж за японських чоловіків, що неможливо було зробити без приданого. Заробити грошей іншим способом дівчинки в такому юному віці не могли.

Мусуме вважалися законними тимчасовими дружинами. Це не ставилося до проституції. Вони не були і гейшами. Тимчасова дружина в обов'язковому порядку надавала всі інтимні послуги, але тільки своєму чоловікові. Вона ставала досвідченою жінкою, але не розбещує, обслуговуючи численних клієнтів, як це відбувається з повією.
Тимчасова життя з одним чоловіком-іноземцем не заважала дівчині надалі бути хорошою дружиною японцеві. Юне створіння з бідної сім'ї за час, проведений поряд з чоловіком, найчастіше освіченим і вихованим, набувала досвіду в сімейному житті і підвищувала свій інтелект.
До послуг Мусуме вдавалися не тільки російські морські офіцери. Відомо, що великі князі з династії Романових теж любили купувати собі молоденьких японок.

У Нагасакі підлягає стояли торгові і військові судна з різних країн. Іноземців, які бажають отримати дружину на час, було досить. Французький письменник П'єр Лоті багато подорожував і в 1885 році прожив в Японії два місяці. Він купив собі тимчасову дружину О-кику-сан, про яку потім написав цікаву повість.
Події, описані в «Мадам Хризантема» у Лоті, новелі Лонга і опері Пуччіні відбуваються в Нагасакі (найбільшому портовому місті Японії) приблизно в один і той же час, тобто в кінці позаминулого століття.

Для новели Лонг використовував історію, яку розповіла йому сестра. Сара Джейн була знайома з шотландцем Томасом Гловером, який мав тимчасову дружину в Нагасакі. Її звали Кага Маки, але вона мала псевдонім для виступу в чайній Чо-сан. У перекладі з японської мови це ім'я означає метелик, по-англійськи butterfly (батерфляй).

Д. Беласко використовував матеріал новели Лонга для написання п'єси «Гейша», яка справила на Пуччіні таке сильне дію, що він написав знамениту на весь світ оперу «Мадам Батерфляй». Вона вперше побачила світ в 1904 році в Мілані.

Тепер ця історія входить в золотий фонд оперної і театральної класики всього світу.

Англійська для всіх рівнів на www.yes-english.ru