ТИРОКСИН {2-аміно-3- [4- (4-гідрокси-3,5-дііодфеноксі) -3,5-дііодфеніл] пропіонова к-та, 3,3 ', 5,5'-тетраіодтіро-нин}, мовляв . м. 776,88; для L-тироксину т. пл. 235-236 ° С (т. Пл. рацемату 231 -233 ° С); -38 °; не розчин. в холодній воді , Розчин. в бутанолі . Тироксин-гормон щитовидної залози. Природний тіроксін- L-ізомер, физиол. активність догрого в 3 рази перевищує активність D-ізомери.

Фізіолого. дію тироксину різноманітне. У людини і вищих тварин він підсилює енергетичних. обмін (в т.ч. поглинання О2 тканинами , Збільшення теплопродукції), впливає на ріст і диференціювання тканин , Стимулює серцеву діяльність, підвищує збудливість нервової системи. У земноводних і деяких костистих риб стимулює метаморфоз. В основі механізму физиол. дії тироксину лежить його взаємодій. зі специфічний. рецепторами клітинних ядер і регулюючий вплив на процеси синтезу РНК і білка .

біосинтез тироксину відбувається в фолікулах щитоподібної залози шляхом конденсації двох залишків молекул дііодтірозі-на, що входять до складу тиреоглобуліну - глікопротеїну , Що містить бл. 5 тис. Амінокислотних залишків (з них 120-залишки тирозину ). іодірованіе залишків тирозину здійснюється йодом , К-рий утворюється шляхом ферментативного окислення иодидов , Що надходять в щитовидну залозу разом з кров'ю . механізм біосинтезу тироксину, мабуть, включає окислення залишку дііодтірозіна в тире-глобулін до своб. радикала. Утворені в результаті синтезу тироксину залишки піровиноградної к-ти або серина залишаються в складі молекули тиреоглобуліну .

Т іроксін вивільняється в кров при ферментативному гідролізі молекул тиреоглобуліну в лизосомах фолікулярних клітин . В щитовидної залозі тироксин піддається частковому деіодірованію під дією ферменту деіодази з утворенням 3,3 ', 5-тріїодтіроніна (в 5 разів активніший, ніж тироксин) і 3,3', 5-тріїодтіроніна (т. зв. зворотний трііодтіро-нин; гормонально неактивний), к-які також секретуються в кров . В крові тироксин циркулює в осн. у вигляді комплексу з білками сироватки (тироксинзв'язуючого глобулін і преальбумін); вільний тироксин міститься в невеликій кількості. Др. шляхи інактивації і катаболізму тироксину-кон'югування з глюкуроновою і сірчаною к-тами, а також дезамінується-вання. Метаболич. перетворення тироксину здійснюються гл. обр. в печінки і нирках.

біосинтез і секреція тироксину знаходяться під контролем гіпофіза (Див. Тиреотропний гормон ) І гіпоталамуса (див. Тіро-ліберинів). порушення секреції тироксину призводить до тяжких ендокринних захворювань: недолік тироксину-до кретинізму, мікседемі, надлишок-до тиреотоксикозу, або базедової хвороби.

L-Тироксин (Na-сіль), отриманий шляхом хім. синтезу, а також препарат з висушених щитовидних залоз тварин, що містить тироксин, під назв. тиреоидин , Застосовують в медицині.

Літ .: Тиреоїдні гормони , Під ред. Я. X. Туракулова, Таш., 1972; ендокринологія та метаболізм , Пров. з англ., т. 1-2, М., 1985. А. А. Булатов.